Акція «Вшануй ветерана»

Кожного року ми відвідуємо ветеранів нашого мікрорайону у рамках щорічної акції «Вшануй ветерана».

Наші учні допомагають їм у домогосподарстві, приносять продукти, а ветерани на знак подяки розповідають історії про Велику Вітчизняну війну.

Марія Мойсеївна розповіла, як важко було в Києві в роки Великої Вітчизняної війни: “Не було дров для того, щоб зігрітися і приготувати їжу. Я разом з родиною жила на вулиці недалеко від університету ім. Т. Г. Шевченка. У парку Т. Г. Шевченка в той час були бліндажі та окопи, в яких були колоди. Вночі разом з братом нам доводилось тягати ці колоди додому, щоб бути непоміченими, аби протопити в кімнаті. Батько воював і загинув у травні 1944 році, мати допомагала з одягом військовополоненім, а я у віці 12-13 років годувала полонених радянських солдатів.”

Що розповідає Телевна Лідія Аркадіївна: “ Я була ще підлітком, коли почалася війна. Я носила їжу партизанам, дізнавалась корисну інформацію про ворога. Знаючи, що німці мали прийти в сусіднє село, я побігла туди, щоб повідомити про це його мешканців. Та ось почався бій. Але я все-таки добралась до села.” Ось так Лідія Аркадіївна неодноразово, ризикуючи власним життям, наближала День Перемоги

Писаренко Володимир Юхимович на війну пішов добровільно у 17 років. Саме у цей час почалась битва за Київ.

“ Потрібно було укомплектувати дві пушки. Я підібрав ще п’ятьох хлопців з рідного села Пухівка, що неподалік від Києва. Підійшли ми до переправи на Дніпрі. Пушку тягнули шестеро коней. Тільки почали переправу, як почалась “м’ясорубка”: зверху падали бомби, летіли снаряди, строчили кулемети. Все перемішалось: вибухи, вогонь, вода, земля, крики, стони, ржання коней. Я впав поміж коней, пушка скотилась у воду, один з товаришів потонув, іншого ранило, четверо коней загинуло. Я витягнув пораненого. Вижило двоє коней, які з переляку витягли пушку на пліт. Через деякий час бомбардування припинилось, в наступ пішли наші знамениті Катюші, переправа продовжилась. ”

За оборону Києва Володимир Юхимович отримав Подяку Й.В.Сталіна.
Під Фастовом підбив 5 німецьких танків, за що був нагороджений Орденом Червоного Прапора. Будучи раненим, виніс з поля бою раненого старшину

Самих слів не достатньо для того, щоб передати ті страшні події які довелось пережити під час війни. Низький уклін Вам, ветерани, пам’ять про вас житиме в серцях нащадків.